Вікно навпроти

Дощ скінчився непомітно. Ще хвилину тому він стукав по підвіконню, і ось раптом залишилася тільки вода, що повільно збиралася на краю листка.

Вона відчинила вікно. Повітря пахло землею, мокрим деревом і чимось давнім, чого не могла назвати. Можливо, літом у домі бабусі. Можливо, першим днем після довгої дороги.

Навпроти, у будинку з червоним дахом, хтось також відчинив вікно. На мить вони стали частиною однієї тиші.